Країни G7 домовилися зменшити залежність від одного постачальника критичних мінералів. Насамперед ідеться про рідкісноземельні метали та постійні магніти, без яких неможливе виробництво електромобілів, вітротурбін, чипів і сучасної зброї. Лідери G7 ухвалили окрему декларацію про захист ланцюгів постачання критичних мінералів на саміті в Евіані.
У документі йдеться, що країни групи хочуть знизити залежність від одного постачальника поза G7 і партнерськими країнами до менш ніж 60% до 2030 року. Надалі цей показник планують скоротити до 50%. Ціль стосується рідкісноземельних металів і постійних магнітів.
Для інших критичних мінералів профільні міністри мають визначити окремі показники до кінця року. G7 пояснює це високою концентрацією ринку, ризиком довільних експортних обмежень і загрозою економічного тиску. Країни групи хочуть розвивати видобуток, переробку, перероблення відходів і повторне використання критичних мінералів разом із партнерами.
У декларації також ідеться про створення платформи співпраці у сфері критичних мінералів. Вона має працювати за участю Міжнародного енергетичного агентства та ОЕСР, допомагати обмінюватися даними про запаси, попит, ризики дефіциту й можливі перебої в постачанні. Окремо G7 планує посилити прозорість походження сировини.
Першими пілотними мінералами для таких механізмів стануть літій і нікель. Надалі країни хочуть щороку додавати ще п'ять критичних мінералів, приділяючи особливу увагу рідкісноземельним металам. Пекін розкритикував рішення G7.
Речник МЗС Китаю Лінь Цзянь заявив, що країни групи мають дотримуватися принципів ринкової економіки й правил міжнародної торгівлі, а не використовувати правила "малих груп", які підривають світовий економічний порядок. За даними Times of India, план G7 передбачає координацію стратегічних запасів, розвиток переробки й нову роль Міжнародного енергетичного агентства у відстеженні ризиків на ринку критичних мінералів. Для України ця тема важлива через її власний сировинний потенціал.
Україна має поклади графіту, титану, літію, марганцю, урану та інших ресурсів, які потрібні для оборонної промисловості, енергетики, батарей і високотехнологічного виробництва. Якщо G7 справді почне швидше відводити ланцюги постачання від Китаю, Україна може отримати більше уваги як майбутній партнер у європейській та трансатлантичній сировинній політиці. Водночас швидкого ефекту чекати не варто.
Нові проєкти у сфері критичних мінералів потребують інвестицій, геологічної оцінки, дозволів, інфраструктури й безпекових гарантій. Для України додатковим фактором ризику залишається війна та доступність окремих родовищ. Головне практичне значення рішення G7 – у тому, що критичні мінерали остаточно переходять із категорії промислової сировини в категорію економічної безпеки.
Від них залежатимуть ціни на електромобілі, батареї, військову техніку, електроніку та енергетичне обладнання. За матеріалами: G7, Xinhua, Times of India