З початку війни працівники Нацмузею історії України розповідають про цікаві експонати
На знак підтримки і вдячності українським воїнам музеї історії розповідають про артефакти, що зберігаються в скарбниці. Чергова історія про Мелітополь — місто, яке зараз потерпає від окупації.
«Мелітополь – місто меду, медове місто… Гарне і молоде, пахне степом, квітами, черешнями. Доброзичливі, усміхнені люди. Мелітополь виник наприкінці XVIII століття на місці ногайського аулу Киз-Яр. Хоча за легендою, ще за сивої давнини давні греки, мовбито, називали Мелітополем свою колонію при впадінні річки Молочної до Молочного лиману. Археологи поки що не знайшли слідів цього поселення, проте відомо, що у VІ–V ст. до н. е. греки-переселенці заснували багато міст у Північному Причорномор’ї.
Приазовські степи в той час населяли племена кочовиків-скіфів. Про них ми дізнаємося з писемних джерел, а також завдяки розкопкам курганів. Саме поблизу Мелітополя археологи дослідили один із відомих скіфських курганів IV ст. до н. е., якому дали наймення за назвою міста – Мелітопольський.
Навесні 1954 року власник будинку № 45 по вулиці Першотравневій (нині Скіфська) вирішив викопати на своєму обійсті колодязь. Робота захопила чоловіка і він згодом потрапив до підземелля з куполоподібним склепінням. А далі, розгорнувся ланцюжок подій, як у пригодницькому фільмі: чоловік побачив кілька золотих пластинок і звернувся до представників влади, а ті – до співробітників Мелітопольського краєзнавчого музею, а вони, зрозумівши що потрібні фахівці з більшим досвідом, повідомили про цікавий об’єкт науковцям Інституту археології АН Української РСР. Археологічну експедицію очолив відомий учений Олексій Тереножкін. Роботи тривали понад два місяці. Завдяки дослідженням, археологи отримали багато нової інформації про давні часи.
Висота насипу кургану, спорудженого з вальків, сягала близько 6 м. Його звели над усипальницями двох вельможних скіфів – воїна і, вірогідно, його дружини, яких супроводжували слуги. Поховання чоловіка було вщент пограбовано ще у давнину. Але у гробниці археологам вдалося знайти схованку (приховану нішу у кутку поховальної камери), яку не помітили грабіжники. Саме там було знайдено горит (футляр для лука і стріл) із залишками 70 стріл, бойовий пояс та 50 золотих нашивних пластинок (про них ми розповідали у дописі від 7 березня). Особливо викликав захват горит, чільний бік якого прикрашала золота оббивка, на якій еллінський майстер викарбував розповідь про уславленого героя Ахілла.
Скіф’янка, можливо, була жрицею богинь Аргімпаси або Табіті, найбільш шанованих у скіфів. Її вбрання прикрашали кілька тисяч золотих пластинок із рельєфними зображеннями – символами богів життєдайних сил природи.
Знахідки з Мелітопольського кургану зберігаються в Національному музеї історії України та його філії – Скарбниці, а також у Мелітопольському краєзнавчому музеї. Вироби майстрів минулого розповідають про величну історію землі, яку ми нині називаємо Україною. Вони наче промовляють словами археолога і поета Бориса Мозолевського: «Це наша з вами спільна Батьківщина»!
Читайте також: Золотое дно Мелитополя — 60 лет назад начались раскопки знаменитого кургана
Читайте наші новини на сайті zprz. city
Сообщение На знак підтримки Мелітополя в Національному музеї нагадали про унікальну знахідку появились сначала на Індустріалка – новини Запоріжжя.