061 публикует продолжение интервью с начальницей патрульной полиции Запорожья Светланой Михайловской. В первой части мы говорили о том, почему она пошла работать в полицию, о зарплате патрульных, новом наборе и перебоях в работе линии 102. Начало интервью читайте ТУТ.
– У нас, як у журналістів, які пишуть про аварії, складається враження, що ДТП в Запоріжжі стало більше. За статистикою це так?
– Так, аварій дійсно стало більше, статистика це підтверджує. В порівнянні з аналогічним періодом за 2016 рік кількість аварій з постраждалими в Запоріжжі збільшилась на 21,3%.
Не буду виправдовуватись, десь напевно є і недопрацювання патрульної поліції, і "Автодору", який слідкує за станом доріг. Але те, що збільшилась і загальна кількість автівок в Запорізькій області – це теж факт. Потік машин дуже великий.
Також є такий фактор, що раніше менше людей страхували свої машини, і тому в разі ДТП домовлялись самостійно, не викликаючи патрульних. Зараз у більшості є страховка, тому оформлюється більше ДТП, що теж впливає на статистику.
– Що можна зробити, щоб ця негативна статистика покращилась? Ви збираєтесь з цим щось робити?
– Ми плануємо впливати на перевізників. Особисто для мене це дуже болюче питання. Було б дуже добре, якби ми перейшли з маршруток на нормальний вид транспорту – автобуси "Еталони", "Богдани".
– Яка статистика аварій з маршрутками в Запоріжжі?
– За 10 місяців цього року сталось 130 аварій з вини водіїв маршруток. З них 24 з потерпілими, де одна людина загинула, а 52 – травмовані.
– Що з цим робити?
– Почнем з того, що у нас немає сертифікованих пристроїв для вимірювання швидкості, на підставі яких ми можемо складати адміністративні матеріали. Це не в Запоріжжі, а й у всієї України. Це питання зараз вирішується на державному рівні, бо водії відчувають безнаказаність.
Головні причини аварій – це порушення маневрування, недотримання безпечної дистанції, перевищення швидкості, порушення правил переїзду перехресть. От зелений блимаючий означає, що буде зміна сигналу світлофору і треба зупинятись.
У нас більшість людей вважають, що зелений блимаючий і жовтий – це все зелений колір. Я вже не кажу про те, що багато хто сприймає і червоне світло, як зелений колір.
– В чому причина такої кількості аварій саме з маршрутками? Водії не бояться покарання?
– Не можу сказати, що вони безнаказані – в Запоріжжі на водіїв маршруток складається багато адміністративних матеріалів: за неправильну зупинку, за стоянку, за перевищення кількості пасажирів, за проїзд на червоне світло. І маршрутчики постійно ображаються на патрульну поліцію, що у них маленька заробітна плата, а їх ще штрафують, але це не я їзжу на червоне світло, і не патрульні, які їх штрафують. Можливо це гонка за пасажирами, не знаю, куди водії маршруток поспішають. Дороги дозволяють їм нормально їздити. Чому така ситуація, об'єктивно я пояснити не можу.
– Активісти постійно вимагають зробити в Запоріжжі велодоріжки. Як ви вважаєте, дороги у нас пристосовані для цього? Це буде безпечно для велосипедистів?
– Звісно, дороги в Запоріжжі широкі, і вони спокійно дозволяють зробити велосипедні доріжки.
– Тобто питання тільки за владою?
– Ну це ж не я маю робити велосипедні доріжки.
Але велосипедисти теж мають розуміють, що велосипедна доріжка – не є гарантом їхньої безпеки. Хай для початку ліхтарі встановлять, світловідбиваючі елементи, шоломи, наколінники куплять. Вони ж теж зобов'язані обладнати свій велосипед так, щоб пересування на ньому було безпечним, а також вивчити правила. Далеко не всі велосипедисти, наприклад, вміють показувати напрямок, куди вони повертають. Бо всі люди звикли ображатись на владу і шукати винних. Велосипедні доріжки – це чудово, але це не першочергова проблема в Запоріжжі.
– Чи багато жінок в запорізькій патрульній поліції?
– Більше сотні. А загалом працівників 610.
Тобто шоста частина запорізьких патрульних – жінки
І – скажу вам – у нас найменше претензій до роботи жінок, і найменше збоку жінок є незадоволення роботою. У нас жінки дуже рішучі. І якщо дивитись випадки застосування зброї, таких випадків порівну – що за участі чоловіків-патрульних, що за участі жінок-патрульних. Дівчата не вагаються, вони відповідальніші, рішучіші. І це дуже добрий тандем, коли в патрулі знаходяться дівчина і хлопець.
Більше того – порушники себе зовсім інакше поводять з жінками. До чоловіків-патрульних вони ставляться більш агресивно. Є такі порушники, які навіть соромляться свого вчинку. Коли я працювала у Львові, у мене був випадок коли ми затримували наркомана, який розбив вітрину магазину і хотів вкрасти касу, йому було відверто соромно переді мною. Це було дуже цікаве відчуття.
А бувають випадки, коли без жінок важко. Наприклад, коли нетвереза пара полишає десь на вулиці дитину. Жінці-патрульному легче цю дитину заспокоїти та допомогти їй.
– Ви як молода жінка не відчуваєте до себе якогось скептичного ставлення з боку своїх підлеглих, особливо підлеглих-чоловіків?
– Питання правильне, але ні, не відчуваю. Звісно, у мене були страх і вагання щодо того, як мене сприймуть.
Ще коли тільки приїхала в Запоріжжя, я довго себе налаштовувала, що я тепер заступник начальника управління, треба бути жорсткішою і менше йти на компроміси.
І, на мій погляд, я добре справилась з цією задачею.
На даний момент у нас колектив вже сформований, його сформував ще Роман Олексійович (Пилипенко, – прим. 061). У нас здоровий робочий колектив. Комусь треба "пряника", щоб почати працювати, комусь потрібен "кнут". Я вважаю, що до кожної людини треба знайти підхід.
– Коли стало відомо, що Роман Пилипенко повертається у Львів, а ви станете начальником запорізької патрульної поліції – ви вагались, чи погоджуватись на таку серйозну посаду?
– Та ні, бо фактично нічого не змінилось. Коли я була заступником, то коли Роман Олексійович був у відрядженні або відпустці, я виконувала обов'язки начальника, тому фактично моя робота не змінилась. Думаю, що для наших патрульних теж нічого не помінялось, бо я ніяких кардинальних кадрових змін в поліції не робила, робота йде, як і раніше. Я продовжую роботу, яку ми почали в 2016 році.
– З вами не вийде так, як з Романом Пилипенко, що вас різко кудись переведуть?
– Ніхто не знає, кого що чекає завтра. На даний момент я тут. Особисто я нікуди їхати не збираюсь, ні міняти своє місце роботи, ні йти в декрет. В моєму списку в місті Запоріжжі є ще багато задач, які я почала робити, і хочу довести їх до кінця.
Записала Татьяна Гонченко, фото Славы Чиженка
Читайте также:Начальница запорожских патрульных Светлана Михайловская – о "хейтерах", запрете на продажу алкоголя и зарплате подчиненных