Майор Владислав Козирєв служить в 15-й бригаді оперативного призначення Національної гвардії України імені Героя України Богдана Завади. За особисту мужність і героїзм, що були виявлені під час виконання бойового завдання, він нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня. Саме Владислав Козирєв став «обличчям» бригади «Кара-Даг», до якої набирають добровольців для формування штурмових бригад «Гвардії наступу».
Спогади гвардійця про його перший бойовий виїзд в березні 2022 року опублікували на сторінці 9-го полку оперативного призначення НГУ в соцмережах.
24 лютого 2022 року о 4-й ранку Владислав Козирєв отримав сповіщення, що йому терміново необхідно прибути до частини. По дорозі встиг прочитати новини, з яких і дізнався про початок повномасштабного вторгнення. Шоку не було, каже що за 8 років війни на сході України очікував що вона стане масштабнішою. У військовій частині отримав зброю, спорядження, вказівки від командування.
– Саме під час цього вторгнення мій перший бойовий досвід був на початку березня 2022 року, коли я виїхав старшим резервної групи військової частини 3029. Ми виїхали в населений пункт N і мали не допустити прориву противника в напрямку Запоріжжя. Як тільки ми під’їхали до цього села, нас почала масивно «накривати» ствольна артилерія. І з пів на восьму вечора до четвертої ранку наступного дня обстріл не припинявся, – згадує Владислав.
Перші 4 дні тривали щільні обстріли, але бойових зіткнень не було. Гвардійці за цей час встигли обладнати бойові позиції. А невдовзі стався перший бій.
– Перший вогневий контакт у нас стався, коли ворожа диверсійна група з шести-семи бійців вночі натрапила на наш спостережний пункт. Окупанти змогли підібратися до наших воїнів доволі близько, тому що в спину нам дув сильний вітер, і почути щось було складно. Хлопці прийняли бій, коли до противника залишалось 15-20 метрів – і змогли самостійно відбити атаку. Один наш боєць-контрактник отримав тоді поранення. Противник відійшов, а по нескореному спостережному пункту відпрацювала реактивна артилерія. Втрат у нас не було, тільки одному гвардійцю посікло уламками бронежилет, – розповідає майор.
Вже наступної атаки кількість противників було значно більшою, їх підтримували танки та БМП-2. Стрілецький бій тривав більше 3 годин. Спостережний пункт гвардійців опинився під перехресним вогнем і у бійців не було можливості відійти. Ворог відступив, коли їх «накрила» українська артилерія.
– Коли скінчився стрілецький бій, по нашому спостережному пункту продовжила відпрацьовувати техніка окупантів. В цей же час побратими із ЗСУ, які нас підтримували, втратили мінометний розрахунок. По позиціях мінометників вдарив танк, фугасний снаряд пролетів поряд із бійцями, але влучив у дерево, яке знаходилося поряд з їх позиціями. Двоє хлопців загинули, двоє отримали важкі поранення, – каже гвардієць.
Разом з командиром ЗСУ Владислав попрямував до спостережного пункту, щоб оглянути позицію та поповнити запаси боєкомплекту. В цей час не припинявся танковий обстріл. На зворотному шляху гвардієць отримав поранення.
– Ці шістсот метрів по лісосмузі ми осилили хвилин за сорок – постійно залягали, ховаючись від рясних «приходів». Коли ми майже досягли мети, поруч зі мною розірвався танковий снаряд. Його уламок потрапив мені у стегно. Відразу стало зрозуміло, що перебита кістка. Проте я знаходився у шоковому стані і не відчував поранення. Тоді наш командир кінологічного взводу з позивним «Мір» обсвітив мене ліхтарем і виявив, що рана сильно кровить. Відразу зафіксували ногу, наклали турнікет, вкололи знеболювальне та почали евакуацію, – повідомив Козирєв.
Його довелось евакуювати пішки. Несли пораненого командира 2,5 км у спальному мішку.
Українським захисникам вдалось зупинити ворога, а в подальшому стабілізувати лінію фронту.
Як раніше писав 061, в Запоріжжі презентували літак-розвідник, який волонтери передали військовим.
Підписуйтесь на наш канал в Telegram, щоб не пропустити важливі новини міста та області.
Джерело: 061.ua